Перша психологічна допомога дітям
Перша психологічна допомога дітям
Перша психологічна допомога (далі – ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу.
ППД надається відразу після катастрофи, тоді, як базові потреби людини вже задоволені, а в разі потреби постраждалого може надаватися й після цього (бажано протягом тижня після подій). Після катастрофи в постраждалих можуть з’являтися проблеми, яких раніше ніколи не було.
ППД може надати не лише професійний психолог, а й інший спеціаліст, зокрема, вчитель, який знайомий з правилами надання першої психологічної допомоги.
ППД призначена для дітей, які знаходяться в стані дистресу в результаті щойно пережитої або поточної важкої кризової події. Не можна нав’язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку. ППД – найчастіше це одноразове короткочасне втручання в життя людини.
ППД можуть потребувати:
- дорослі та діти, які пережили психологічну травму;
- дорослі та діти, які отримали поранення в результаті катастрофи;
- дорослі, які після катастрофи не можуть потурбуватися про себе та своїх дітей;
- особи, які після пережитої катастрофи можуть нанести шкоду собі та оточуючим.
ППД надають в будь-якому безпечному місці. Для роботи з дітьми бажано обладнати окреме місце. ППД не надають у присутності сторонніх осіб.
Етика надання ППД:
- Бути чесним з постраждалим.
- Поважати думку постраждалого.
- Звільнитися від власних стереотипів.
- Поважати етнокультурні, гендерні особливості.
- Не пропонувати жодних матеріальних благ.
- Не обіцяти того, що не можеш виконати.
- Не пропонувати допомогу насильно.
- Пояснити, що допомогу можна при бажанні отримати пізніше.
Перша психологічна допомога в умовах навчального закладу включає наступні аспекти:
- ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;
- оцінювання потреб і проблем;
- надання допомоги в задоволенні мінімальних потреб;
- уміння вислуховувати дітей, але не примушуючи їх говорити;
- уміння втішити і допомогти дитині заспокоїтися;
- надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;
- захист від подальшої шкоди.
Завдання ППД:
- формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;
- сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
- зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим;
- сформувати у дитини розуміння того, що надзвичайна подія, свідком або учасником якої вона була, закінчилась і не становить більше загрози.
Перша психологічна допомога сприяє кращій адаптації дитини до нових умов проживання та навчання. Підтримка дитини з боку родини, учителів та інших осіб з найближчого її оточення є одним з найважливіших чинників, що сприяють нормальному подальшому розвитку та відновленню дитини після переживання травматичного досвіду.
Джерело: Соціально-педагогічний та психологічний супровід навчально-виховного процесу в умовах військового конфлікту в Україні. Методичний посібник для практичних психологів та соціальних педагогів навчально-виховних закладів/Автор-укладач Петринко Л.В. Броди: РМК, 2017,- 61с.
