Як допомогти адаптуватись першокласнику? Поради для батьків
Перший раз у перший клас — це стрес. І саме від батьків залежить, як швидко і з якими емоціями син або донька сприйме свій новий статус школяра. Важливо забезпечити сприятливу психологічну обстановку в сім’ї і тоді період адаптації першокласника до школи пройде швидко і легко.
Щоб пришвидшити процес адаптації, варто обговорити з дитиною, чим саме відрізняється школа від садочка. «Школяр — це інший статус для дитини». Поясніть: «Ти подорослішав і тепер ти в статусі школяра. Це дуже круто! Тебе навчатимуть писати і читати, тому потрібно буде трохи довше сидіти за партою, проте це не на цілий день! І вже з обіду ти матимеш вільний час для інших улюблених справ. Поясніть, що в самій школі дітки менше граються, зате навчаються лише пів дня.
Найважливіше в цей час — закріпити довірливі стосунки між дитиною та батьками. Це означає, що кожного дня дитина та батьки мають поговорити про те, як минув день у школі. Важливо: ця розмова не повинна мати вигляд допиту чи тотального контролю — запитання варто ставити зі спокійною інтонацією з нотками цікавості.
Під час цієї розмови ми в жодному разі не засуджуємо дитину за її почуття чи страхи. Дорослим варто більше слухати, ніж говорити — використати техніку активного слухання. Зараз найкращий час для батьків: із позиції контролю варто перейти в позицію людини, яка підтримує та вислуховує. Якщо син чи донька не хоче розповідати про школу, це означає, що потрібно знайти ключик, щоб дитина відкрилася. Можна застосувати такі фрази, які викличуть чадо на діалог: «Що тобі найбільше сподобалося в школі?» і «Що тобі найменше сподобалося сьогодні?», «Із ким ти сьогодні подружився?»
Або спробуйте знайти точку входу в розмову, граючи всі разом у гру «Якого кольору в тебе сьогодні настрій?». Батьки можуть почати самі й назвати колір, із яким асоціюють сьогоднішній день, та розповісти чому. А коли черга дійде до дитини і вона назве свій колір, запитати її, а що саме цей колір для неї означає.
І ще: спробуйте підтримати бажання дитини дружити з іншими однокласниками поза школою. Так вона матиме ще одну точку опори крім учителя. А також підтримку в школі від найкращого друга.
Дитині, яка щойно змінила свій статус на школяра, варто пояснити, що вчитель завжди допоможе. Тому не потрібно соромитися ставити йому запитання. З будь-якого питання, яке турбує, можна звертатися до вчителя: щодо роботи чи туалету, коли не зрозумів, куди піти, коли холодно чи хочеш пити — перепитай учителя, він завжди допоможе тобі, однак потрібно буде почекати. Ніколи не можна обговорювати з негативної сторони вчинки вчителя чи його поведінку. Адже дитина не завжди вловлює всю суть розмови й помилково може сформувати загальне негативне враження не лише про вчителя, а навіть про школу загалом.
Дитина має розуміти, що вчитель — один на клас, а дітей багато. Тому задовольнити одночасно всіх він не може. Потрібно трішки зачекати своєї черги. Але важливо поселити в голові дитини думку, що з будь-якого приводу вона має звернутися саме до вчителя.
Тривалість адаптаційного періоду залежить від віку дитини, стану її здоров’я та розумового розвитку, досвіду спілкування з дорослими та однолітками. Допомогти першокласнику мають батьки та класовод. Якщо дитина приходить зі школи у гарному настрої, сама сідає за уроки та вранці встає з радістю вона адаптована для навчання. Якщо ж процес затягується - це привід відвідати з нею психолога.
